Питання опіки: як оформити опіку над літньою людиною

Опіку над літньою людиною в Україні встановлює лише суд, і тільки після того, як визнає її недієздатною. Пояснюємо, чим опіка відрізняється від піклування та помічника, як проходить процедура, що може і чого не може робити опікун і коли родині достатньо звичайної довіреності.

Опіка, піклування і помічник: три різні ситуації

У побуті словом «опіка» називають будь-яку допомогу літнім батькам: хтось оплачує рахунки, хтось возить до лікаря, хтось отримує пенсію. Юридично це три різні інститути, і кожен з них розрахований на свій стан людини.

Опіка встановлюється над людиною, яку суд визнав недієздатною. Підстава описана у статті 39 Цивільного кодексу України: хронічний, стійкий психічний розлад, через який особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Після цього вона не може вчиняти жодних правочинів, а від її імені та в її інтересах діє опікун (стаття 41 ЦК).

Піклування встановлюється над людиною з обмеженою цивільною дієздатністю. За статтею 36 ЦК суд може обмежити дієздатність, якщо психічний розлад істотно впливає на здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а також у разі зловживання алкоголем, наркотиками, азартними іграми, що ставить у скрутне матеріальне становище саму людину чи її сім'ю. Така людина самостійно вчиняє лише дрібні побутові правочини, а на решту, включно з розпорядженням майном, потрібна згода піклувальника (стаття 37 ЦК). Пенсію та інші доходи за загальним правилом отримує піклувальник, хоча він може письмово дозволити підопічному розпоряджатися ними самому.

Помічник передбачений статтею 78 ЦК для дієздатної людини, яка через стан здоров'я не може самостійно здійснювати свої права. Суд тут не потрібен: людина сама обирає помічника, а орган опіки та піклування реєструє його ім'я за її заявою. Помічник може отримувати пенсію і пошту, вчиняти дрібні побутові правочини, представляти людину в органах влади та організаціях, що обслуговують населення. Для представництва в суді йому потрібна окрема довіреність. Людина може відкликати помічника будь-коли.

Практичний висновок простий: якщо мама після інсульту погано ходить, але ясно мислить, опіка їй не потрібна і за законом неможлива. Інша справа, коли батько з деменцією вже не впізнає рідних, підписує будь-які папери, які йому дають, і не розуміє, що продав квартиру.

Коли можна обійтися довіреністю

Поки людина дієздатна, найпростіший інструмент для родини це нотаріальна довіреність. Батько або мати самі вирішують, які повноваження передати: отримання пенсії, представництво в Пенсійному фонді та банку, оформлення субсидії, продаж машини чи управління квартирою. Довіреність можна видати на одного з дітей або на кількох.

У довіреності є обмеження, про яке часто дізнаються запізно. За статтею 248 ЦК представництво за довіреністю припиняється, зокрема, якщо особу, яка її видала, визнано недієздатною або обмежено в цивільній дієздатності. Тобто довіреність працює рівно до того моменту, коли процес про недієздатність завершився рішенням суду. Після цього всі дії від імені людини вчиняє вже опікун.

Тому, якщо у літнього родича діагностовано початкову стадію деменції, оформлення документів краще не відкладати. На ранній стадії людина ще може висловити свою волю, обговорити з нотаріусом довіреність, скласти заповіт, вирішити, хто з дітей допомагатиме з фінансами. Нотаріус оцінює, чи розуміє клієнт зміст документа, і може відмовити, якщо має в цьому сумнів. Через рік-два такої можливості вже може не бути.

Хто подає заяву про визнання недієздатною і куди

Процедура описана в Цивільному процесуальному кодексі (статті 295-300) і розглядається в порядку окремого провадження. Заяву подають до суду за місцем проживання людини, а якщо вона перебуває на лікуванні в закладі з надання психіатричної допомоги, то за місцезнаходженням цього закладу (стаття 295 ЦПК).

Відповідно до статті 296 ЦПК заяву про визнання особи недієздатною можуть подати члени її сім'ї, близькі родичі (незалежно від того, чи живуть вони разом), орган опіки та піклування, заклад з надання психіатричної допомоги.

У заяві потрібно викласти обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад і нездатність людини усвідомлювати свої дії або керувати ними. Зазвичай це опис поведінки в побуті та медичні документи: виписки, висновки психіатра, невролога, історія спостереження. Тут же заявляють клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, вказують заклад, де її можна провести, і пропонують питання експертам (стаття 297 ЦПК).

Судові витрати в таких справах за загальним правилом відносяться на рахунок держави (стаття 299 ЦПК). Якщо ж суд встановить, що заявник діяв недобросовісно, витрати стягнуть з нього. Крім того, стаття 39 ЦК дозволяє людині, щодо якої безпідставно і недобросовісно подали таку заяву, вимагати від заявника відшкодування моральної шкоди.

Експертиза і розгляд справи в суді

Центральний доказ у справі це висновок судово-психіатричної експертизи. Суд призначає її, якщо є достатні дані про психічний розлад (стаття 298 ЦПК). Експерти відповідають на питання, чи має людина психічний розлад і чи здатна вона розуміти значення своїх дій та керувати ними. Медичні довідки, які принесла родина, експертизу не замінюють.

Буває, що літня людина категорично відмовляється йти на огляд. Примусове направлення на експертизу закон допускає лише у виняткових випадках, коли особа явно ухиляється від неї, і тільки ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні за участю лікаря-психіатра.

У розгляді справи беруть участь заявник, сама людина, щодо якої вирішується питання, її представник і представник органу опіки та піклування. Суд викликає людину з урахуванням стану її здоров'я. Якщо вона лежача або перебуває в закладі, можлива участь у режимі відеоконференції. Людина має право висловити свою позицію, і суд зобов'язаний її вислухати, навіть якщо родичі переконані, що вона «нічого не розуміє».

Людина вважається недієздатною з моменту, коли рішення суду набрало законної сили (стаття 40 ЦК).

Як призначають опікуна і хто ним може бути

Ухвалюючи рішення про недієздатність, суд одночасно встановлює опіку і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 300 ЦПК, стаття 60 ЦК). Без такого подання суд опікуна не призначить, тому кандидату варто звернутися до органу опіки ще до розгляду справи. Органом опіки та піклування для дорослих є районна державна адміністрація або виконавчий комітет міської, селищної чи сільської ради за місцем проживання.

Вимоги до опікуна закріплені у статтях 63 і 64 ЦК. Ним може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю і лише за її письмовою заявою: призначити когось опікуном проти його волі не можна. Перевага надається родичам і людям, з якими підопічний має сімейні зв'язки, з урахуванням особистих стосунків між ними і реальної можливості виконувати обов'язки. Опікуном не може бути особа, позбавлена батьківських прав (якщо їх не поновлено), а також особа, чия поведінка та інтереси суперечать інтересам підопічного. Правила опіки та піклування 1999 року додатково перелічують обставини, за яких кандидата не призначають, зокрема перебування на обліку в психоневрологічному чи наркологічному закладі.

Перед тим як видати подання, орган опіки зазвичай обстежує житлово-побутові умови і виносить питання на засідання опікунської ради. Конкретний перелік довідок, які просять від кандидата, у різних громадах може відрізнятися, тому його краще уточнити безпосередньо в органі опіки. Людині можна призначити одного або кількох опікунів, наприклад двох дітей, які живуть у різних містах.

Права й обов'язки опікуна та обмеження щодо майна

Стаття 67 ЦК зобов'язує опікуна дбати про підопічного: створювати побутові умови, забезпечувати догляд і лікування, захищати його цивільні права та інтереси. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

Пенсією та соціальними виплатами опікун розпоряджається самостійно, але лише на потреби підопічного (стаття 72 ЦК). Оплата ліків, підгузків, послуг доглядальниці чи проживання в пансіонаті з пенсії підопічного цілком законна. Купити з цих коштів машину онукові або погасити власний кредит опікун не має права.

Для низки дій потрібен попередній дозвіл органу опіки та піклування (стаття 71 ЦК). Без нього опікун не може:

• відмовитися від майнових прав підопічного;
• видавати письмові зобов'язання від його імені;
• укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, зокрема продавати, міняти чи ділити квартиру або будинок;
• укладати договори щодо іншого цінного майна.

Деякі дії заборонені взагалі (стаття 68 ЦК). Опікун, його чоловік чи дружина і близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім дарування йому майна або передачі майна в безоплатне користування. Опікун також не може дарувати майно від імені підопічного і поручатися за чужі борги від його імені. Отже, «переоформити» квартиру мами на себе після встановлення опіки законним шляхом не вийде.

Якщо у підопічного є нерухомість, яка потребує постійного управління, опікун може за дозволом органу опіки управляти нею сам або передати її в управління іншій особі за договором. Орган опіки контролює діяльність опікуна, а дії опікуна можна оскаржити (стаття 79 ЦК). Тому чеки, договори і квитанції про витрати з коштів підопічного варто зберігати: вони знадобляться, якщо орган опіки поставить питання про використання грошей або хтось із родичів висуне претензії.

Строк дії рішення, продовження і поновлення дієздатності

Рішення про недієздатність діє не безстроково. Частина 6 статті 300 ЦПК у редакції, яка діяла протягом останніх років, передбачає, що строк його дії визначає суд, і цей строк не може перевищувати двох років. Продовжити його можуть за клопотанням опікуна або представника органу опіки, поданим не пізніше ніж за 15 днів до спливу строку. До клопотання додають висновок судово-психіатричної експертизи, що підтверджує подальше існування розладу. Суд має розглянути клопотання до закінчення строку.

Цей строк часто пропускають. Наслідки відчутні: у судовій практиці трапляються відмови у зміні опікуна, серед підстав яких суд називав і те, що строк дії рішення минув, а відомостей про його продовження немає. Корисно одразу після рішення записати в календар дату його закінчення і почати готуватися за два-три місяці.

Ці правила зараз змінюються. Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 13355 про зміни до ЦПК щодо осіб, визнаних недієздатними: він переглядає дворічний граничний строк дії рішення і порядок його продовження. Тому перед зверненням до суду перевірте чинну редакцію статті 300 ЦПК або уточніть деталі в юриста, щоб не пропустити строк і правильно підготувати документи.

Якщо стан людини поліпшився і здатність усвідомлювати свої дії відновилася, суд поновлює її дієздатність на підставі висновку експертизи (стаття 42 ЦК), і опіка припиняється (стаття 76 ЦК). У літніх людей з прогресуючою деменцією так буває рідко, але після делірію, тяжкої інфекції чи помилково поставленого діагнозу це можливо.

Опіка і проживання в пансіонаті

Встановлення опіки не означає, що опікун мусить особисто доглядати підопічного вдома. Його обов'язок полягає в тому, щоб людина мала належний догляд і лікування. Для багатьох сімей, де діти працюють, а батько з деменцією потребує нагляду вночі, рішенням стає приватний пансіонат. Договір про проживання і догляд від імені недієздатної людини укладає опікун.

Опікун залишається відповідальним і після переїзду підопічного: відвідує, стежить за станом здоров'я, вирішує питання з лікарями, отримує пенсію. Для родин, які живуть у столиці, зручно обирати заклад поблизу, наприклад пансіонат для літніх людей на правому березі Києва, щоб приїжджати не лише на вихідних.

Стаття 66 ЦК має окреме правило: якщо людина перебуває в закладі соціального захисту і опікуна їй не призначено, опіку над нею здійснює сам заклад. А частина 3 статті 75 ЦК дозволяє суду за заявою органу опіки звільнити опікуна, зокрема, у разі поміщення підопічного до такого закладу. Це не відбувається автоматично, але родині варто знати про цю можливість і обговорити наперед з юристом, як зберегти за собою опікунство після переїзду мами чи батька.

Часто родина звертається до пансіонату, поки процедура визнання недієздатною ще не почалася. Заселити людину, яка формально дієздатна, можна лише з її згоди, і договір вона підписує сама або через представника за довіреністю. Якщо людина з помірною деменцією ще розуміє, що відбувається, з нею краще поговорити заздалегідь і показати заклад. Для людей з когнітивними порушеннями такий підхід суттєво полегшує адаптацію, а будинок для людей похилого віку в Горенці чи інший заміський заклад можна спершу відвідати разом.

Переваги мережі будинків для людей похилого віку «Рідні Серця» для підопічних та їхніх опікунів

Опікун відповідає перед законом за те, щоб підопічний мав догляд і лікування. У мережі «Рідні Серця» доглядальниці працюють цілодобово, 24/7, тож людина з деменцією не залишається без нагляду вночі, коли найчастіше трапляються спроби кудись піти або падіння. Мешканців оглядають і дають рекомендації терапевт, психіатр, психотерапевт і реабілітолог. Для опікуна це важливо ще й тому, що спостереження психіатра допомагає відстежувати зміни стану, які згодом можуть знадобитися, наприклад, для продовження строку дії рішення суду.

Приймають людей незалежно від типу наявних захворювань, доглядають за людьми з деменцією, проводять реабілітацію після травм і тяжких захворювань. Харчування збалансоване, чотириразове. Мешканцям забезпечують гігієнічний і косметичний догляд, для них організовують дозвілля і заходи. Будівлі обладнані протипожежною системою відповідно до стандартів ДСНС. Мережа працює понад 15 років.

Номери можна підібрати під потреби і бюджет підопічного:

• Комфорт+: одномісний, з власним санвузлом, душем і телевізором;
• Комфорт: дво- або тримісний;
• Стандарт: на чотири-п'ять місць.

Філії розташовані в Києві (на лівому березі в Осокорках, вул. 55-а Садова, 84, і на правому березі, вул. Молодіжна, 5а), у Київській області (с. Мила, с. Горенка, смт Козин), у с. Слобода Черкаської області та в Харкові. Опікуну, який живе на сході країни, зручніше обрати будинок для літніх людей у Харкові, щоб регулярно відвідувати підопічного.

З чого почати родині

Спершу чесно оцініть стан людини разом з лікарем. Якщо вона розуміє, що відбувається, і може висловити свою волю, почніть з довіреності або реєстрації помічника. Це швидше, не вимагає суду і зберігає людині право самій вирішувати своє життя. До суду варто йти тоді, коли без цього не можна захистити її інтереси: є ризик втратити житло через шахраїв, потрібно розпорядитися майном, а людина вже не здатна підписати документи свідомо.

Справи про недієздатність мають багато процесуальних деталей, а законодавство в цій сфері змінюється. Перед подачею заяви проконсультуйтеся з юристом або адвокатом, а також зверніться до органу опіки та піклування за місцем проживання, щоб дізнатися їхній порядок підготовки подання. Отримати консультацію можна й безоплатно, у центрах системи безоплатної правничої допомоги.

Якщо ви вже думаєте про переїзд мами чи батька до закладу з цілодобовим доглядом, оглянути можна, наприклад, пансіонат для літніх на лівому березі Києва або будь-яку іншу філію мережі.

Зателефонуйте за номером (050) 838 74 24 (консультації з 9:00 до 20:00) або залиште заявку на сайті. Консультанти допоможуть підібрати філію, уточнять наявність місць і розкажуть, які документи знадобляться для заселення, зокрема якщо від імені людини діє опікун чи представник за довіреністю.