Які тростини, ходунки і візки обрати для літньої людини: рекомендації

Тростина, ходунки чи крісло колісне допомагають літній людині довше пересуватися самостійно, але тільки тоді, коли засіб відповідає її ході, силі рук і способу життя. Розповідаємо, як визначити потребу, підібрати розмір і навчитися безпечно користуватися кожним із цих виробів.

Як зрозуміти, що літній людині потрібен засіб опори

Привід задуматися з'являється раніше, ніж перше падіння. Людина тримається за меблі й стіни, коли йде кімнатою, човгає ногами, зупиняється, щоб відповісти на запитання, або перестала виходити на вулицю «бо втомлюється». Усе це ознаки того, що власна рівновага вже не повністю справляється з навантаженням.

Вибір засобу залежить від чотирьох речей, і кожну варто оцінити окремо.

• Хода. Чи рівномірні кроки, чи не тягне людина одну ногу, чи не прискорюється мимоволі, як буває при хворобі Паркінсона, чи не «застигає» в дверях.
• Рівновага. Чи може стояти кілька секунд без опори, розвертатися на місці, нахилятися за предметом. Якщо при розвороті людину хитає, однієї тростини часто замало.
• Сила рук і стан суглобів. Тростина переносить на одну руку помітну частку ваги, стандартні ходунки потрібно ще й піднімати. При артрозі кистей, після перелому зап'ястя чи при болю в плечі деякі моделі просто не підійдуть.
• Пам'ять і увага. Ролятор з гальмами чи електричне крісло вимагають пам'ятати послідовність дій. Людині з помірною чи тяжкою деменцією складна конструкція може зашкодити більше, ніж допомогти.

Найточніше ці параметри оцінює лікар або фізичний терапевт (реабілітолог). Зазвичай це прості проби: встати зі стільця без допомоги рук, пройти кілька метрів і повернутися, постояти зі зведеними стопами. Купувати засіб «на око» за порадою продавця ризиковано: занадто легкий варіант не дасть опори, занадто громіздкий людина відставить у кут.

Окремо про тривожні ознаки. Якщо хода змінилася раптово, за години чи дні, з'явилася слабкість в одній руці чи нозі, перекосилося обличчя, порушилася мова, потрібно не шукати тростину, а викликати швидку за номером 103. Різке погіршення після падіння, біль у кульшовому суглобі, неможливість стати на ногу також є причиною негайно звернутися по медичну допомогу.

Тростини: які бувають і кому підходять

Тростина розвантажує одну ногу і додає ще одну точку опори. Вона підходить людям, які загалом тримають рівновагу, але мають біль у суглобі, легку слабкість ноги або невпевненість на вулиці.

Класична тростина з Т-подібною ручкою найпоширеніша. Вона легка, зручна в транспорті, проте при тривалій ходьбі тиск припадає на невелику ділянку долоні. Тростина з анатомічною ручкою має розширену площадку під долоню, відлиту під праву або ліву руку. Таку модель добре розглянути, якщо в людини артроз пальців, слабкий хват або після ходьби болить зап'ястя.

Тринога і чотирьохопорна тростина (її ще називають «квадропод») мають широку основу і стоять самостійно, що зручно, коли людина встає з ліжка чи крісла. Вони стійкіші, але важчі. Є й обмеження, про яке часто забувають: така тростина стабільна лише тоді, коли всі опори одночасно стоять на рівній поверхні. На сходах, порогах і нерівному асфальті вона може хитнутися. Чотирьохопорні моделі зазвичай радять після інсульту, коли одна сторона тіла ослаблена, а людина ще не готова до ходунків.

Складна тростина розбирається на кілька секцій і поміщається в сумку. Вона зручна для тих, кому опора потрібна лише іноді: в поліклініці, на прогулянці, в поїздці. Як постійний засіб складні моделі програють суцільним у жорсткості, а з часом фіксатори можуть розхитуватися.

Хоч би яку модель ви обрали, перевірте наконечник. Він має бути з м'якої гуми з рифленою поверхнею. Стерту гуму, яка блищить або тріснула, міняють одразу. Взимку стане в пригоді металевий протиковзкий шип, що відкидається, але в приміщенні його потрібно складати, бо на кахлі він ковзає.

Про милиці коротко. Літнім людям їх призначають рідко, переважно на кілька тижнів після перелому чи операції, коли на ногу не можна ставати. Ходьба на милицях вимагає сильних рук, хорошої координації і витривалості. Для більшості людей похилого віку безпечніше в такій ситуації користуватися ходунками, тож це питання варто обговорити з травматологом.

Як підібрати висоту тростини і правильно нею ходити

Неправильна висота є найпоширенішою помилкою. Занадто довга тростина змушує піднімати плече і швидко втомлює руку, занадто коротка нахиляє людину вперед і зміщує центр ваги.

Висоту підбирають у взутті, яке людина носить щодня. Вона стоїть рівно, руки вільно опущені вздовж тіла. Ручка тростини має бути на рівні згину зап'ястя або на рівні великого вертлюга (кісткового виступу збоку стегна, який легко намацати). Коли людина бере ручку, лікоть залишається трохи зігнутим, приблизно на 15-30 градусів. Більшість сучасних тростин регулюються кнопкою-фіксатором, дерев'яні вкорочують при покупці.

Тростину тримають у руці з протилежного боку від хворої чи слабшої ноги. Якщо болить права нога, тростина в лівій руці. Так опора працює разом із ураженою ногою, а хода залишається природною, з почерговим рухом рук і ніг. Тростину ставлять уперед одночасно з хворою ногою, приблизно на відстань невеликого кроку, потім переступає здорова нога.

На сходах діє просте правило. Підіймаючись, людина спершу ступає здоровою ногою, потім підтягує хвору разом із тростиною. Спускаючись, навпаки: спершу тростина і хвора нога, потім здорова. Якщо є поруччя, за нього тримаються вільною рукою.

Перші дні з тростиною краще пройти під наглядом. Родичі часто бачать, що бабуся носить тростину в руці, не спираючись на неї, або тримає її з «не того» боку. Кілька занять з реабілітологом зазвичай вистачає, щоб рух став звичним.

Ходунки і ролятори: що обрати

Ходунки потрібні, коли однієї точки опори вже мало: людина хитається, слабкі обидві ноги, є ризик падіння при розвороті. Вони дають опору з обох боків і частково розвантажують ноги через руки.

Стандартні (крокуючі) ходунки

Це легка рамка на чотирьох ніжках з гумовими наконечниками. Їх піднімають, переставляють уперед, ставлять на всі чотири ніжки й лише потім роблять крок. Такі ходунки найстійкіші, бо в момент кроку рамка нерухома. Водночас вони вимагають досить сильних рук і чіткої послідовності дій, а ходьба виходить повільною. Підходять для пересування квартирою після операції на кульшовому чи колінному суглобі, при вираженій слабкості ніг. Існують і моделі з шарнірною рамкою, яку переставляють по черзі лівим і правим боком, але навчитися ними користуватися літній людині складніше.

Ходунки на двох колесах

Передні ніжки мають колеса, задні гумові наконечники. Рамку не потрібно відривати від підлоги, її котять уперед, а задні ніжки гальмують, коли людина на неї спирається. Це компроміс між стійкістю і швидкістю. Варіант добре підходить тим, кому важко піднімати стандартну рамку, наприклад при слабкості плечей.

Ролятори на трьох і чотирьох колесах

Ролятор котиться на всіх колесах, має ручні гальма, часто сидіння і кошик. Він підходить людям, які ходять досить впевнено, але швидко втомлюються: можна зупинитися, загальмувати і сісти відпочити. Для прогулянок на вулиці беруть моделі з більшими колесами, вони краще долають бордюри і нерівну плитку. Триколісні ролятори вужчі й маневреніші в тісній квартирі, проте менш стійкі, ніж чотириколісні.

Ролятор менш стійкий за стандартні ходунки, бо котиться. Людина з тенденцією падати назад або з вираженою слабкістю ніг може не встигнути загальмувати. Особливо обережно до роляторів варто ставитися при деменції. Типові ситуації: людина сідає на сидіння, не загальмувавши, і ролятор від'їжджає; відштовхує його далеко вперед і нахиляється слідом; забуває, як відпустити гальма, і нервує. Для людини з когнітивними порушеннями часто безпечніші ходунки на двох колесах або стандартні, а рішення варто ухвалювати разом із лікарем, який бачить її ходу.

Висоту ходунків підбирають так само, як тростини: ручки на рівні зап'ястя при опущених руках, лікті трохи зігнуті. Під час ходьби людина має бути всередині рамки, а не позаду неї. Якщо вона штовхає ходунки перед собою на витягнутих руках, висота або тип обрані неправильно.

Крісла колісні: основні типи

Крісло колісне потрібне, коли людина не може безпечно пройти потрібну відстань навіть з ходунками, або коли ходити вона може тільки квартирою, а виходити з дому хоче. Часто воно доповнює ходунки: вдома людина ходить сама, а на вулицю її вивозять.

Механічне крісло з великими задніми колесами людина може рухати сама, обертаючи обідки руками. Це потребує сили рук і плечей. Якщо їх немає, обирають модель для транспортування з малими колесами: вона легша, вужча і зручніша для супровідника, проте самостійно в ній їхати неможливо.

Полегшені крісла з алюмінієвою рамою важать помітно менше за сталеві. Для родини це важливо, коли крісло доводиться складати, піднімати в машину або нести сходами в будинку без ліфта.

Крісла з високою спинкою, підголовником і функцією нахилу призначені для людей, які не можуть довго сидіти прямо: після тяжкого інсульту, у пізніх стадіях деменції, при вираженій слабкості тулуба. Нахил усієї системи сидіння назад перерозподіляє тиск із сідниць на спину, людина не сповзає вперед, і їй легше тримати голову. Такі крісла важкі й громіздкі, тож для поїздок їх використовують рідше.

Електричне крісло дає самостійність людині, яка не має сили рук, але зберегла ясне мислення, зір і контроль над джойстиком. Воно важке, потребує регулярного заряджання акумулятора і місця для зберігання. Людині зі зниженою увагою чи деменцією керування електричним кріслом зазвичай не рекомендують через ризик зіткнень і падінь.

Що перевірити перед покупкою крісла колісного

Правильно підібране крісло людина може використовувати годинами без болю і пролежнів. Неправильне швидко стане причиною нових проблем, тому розміри варто знімати сантиметром, а не орієнтуватися на «стандарт».

Ширина сидіння має бути трохи більшою за ширину стегон у положенні сидячи, приблизно на два пальці з кожного боку. Занадто широке крісло важче рухати руками і складніше провезти у двері, у вузькому людина натирає стегна об бокові панелі. Глибина сидіння підбирається так, щоб між краєм сидіння і підколінною ямкою залишалося кілька сантиметрів. Підніжки регулюють так, щоб стегна лежали на сидінні рівно, а не висіли в повітрі і не задиралися догори.

Гальма перевіряють на рівній підлозі і на невеликому схилі: загальмоване крісло не має зрушити, коли людина пересідає. Знімні або відкидні підлокітники і підніжки, що відводяться вбік, полегшують пересадку з ліжка в крісло і назад. Якщо людину пересаджують збоку, ця функція потрібна обов'язково.

Протипролежнева подушка потрібна кожному, хто проводить у кріслі кілька годин на день. Звичайна поролонова подушка тиск не розподіляє. Бувають подушки з формованої піни, гелеві та повітряні з окремими комірками. Повітряні найкраще знижують тиск на кісткові виступи, але потребують перевірки накачування. Навіть з хорошою подушкою людині потрібно регулярно змінювати положення: трохи підніматися на руках, нахилятися вбік або вперед. Якщо вона не може цього зробити сама, допомагає доглядальник. Почервоніння на сідницях чи крижах, яке не зникає після того, як людина встала, є приводом показати шкіру лікарю.

Перед покупкою виміряйте ширину дверних прорізів, ліфта, проходу між ліжком і шафою і порівняйте з габаритною шириною крісла. Добре, якщо продавець дає можливість спробувати модель вдома.

Як підготувати житло і навчити людину користуватися засобом

Навіть найкращі ходунки не допоможуть, якщо в коридорі лежить килимок, що ковзає, а до туалету потрібно пройти через поріг. Перед тим як привезти засіб, варто пройти маршрутом, яким людина рухається щодня: ліжко, туалет, ванна, кухня, вхідні двері.

• Приберіть килимки та доріжки або закріпіть їх, сховайте подовжувачі й дроти.
• Звільніть прохід, де будуть ходунки чи крісло, від стільців і тумб.
• Встановіть поручні біля унітазу та у ванній, нічне підсвічування на шляху від ліжка до туалету.
• Поставте на пороги пандуси-накладки або демонтуйте їх, якщо це можливо.
• Перевірте висоту ліжка і крісел: з дуже низького сидіння встати важко навіть з опорою.

Навчання не менш важливе, ніж сам виріб. Людину вчать вставати з опорою на підлокітники крісла, а не на ходунки, бо ходунки можуть перекинутися. Показують, як розвертатися дрібними кроками, як підходити до стільця і сідати, як відчиняти двері, тримаючись за рамку. Родичам, які супроводжують крісло колісне, корисно потренуватися з'їжджати з бордюра (задом наперед, на великих колесах) і заїжджати на нього, перехиливши крісло на задні колеса.

Літня людина може соромитися засобу опори і відмовлятися від нього. Допомагає пояснення без тиску: тростина потрібна, щоб ходити далі і самій, а не тому, що «стала безпорадною». Іноді переконує спільна прогулянка, під час якої людина сама відчуває, що з опорою пройшла більше.

Догляд за засобами пересування і безоплатне забезпечення

Засоби опори зношуються, і розхитаний виріб небезпечніший, ніж його відсутність. Раз на кілька тижнів огляньте гумові наконечники тростин і ходунків, перевірте, чи надійно тримають фіксатори висоти, чи не тріснула рама. У ролятора перевіряють гальма: загальмований, він не має котитися, коли на нього тиснуть. У кріслі колісному контролюють тиск у шинах (якщо вони надувні), натяг гальм, люфт коліс, стан оббивки сидіння і спинки. Акумулятор електричного крісла заряджають відповідно до інструкції виробника.

Висота засобу може потребувати корекції, якщо людина почала носити інше взуття, схудла чи після хвороби стала сутулитися. Коли засіб уже не дає впевненості, наприклад з тростиною людина почала падати, це сигнал повторно звернутися до лікаря і, можливо, перейти на ходунки.

В Україні допоміжні засоби реабілітації, зокрема тростини, ходунки та крісла колісні, можна отримати за державною програмою. Заяву подають через ЦНАП, орган соціального захисту населення, територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або онлайн через Соціальний портал Мінсоцполітики. Потрібен документ, що підтверджує потребу в засобі; з 2025 року потребу визначають за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи. Умови та перелік документів краще уточнити в установі, куди звертаєтеся, бо порядок періодично змінюється.

Переваги мережі будинків для людей похилого віку «Рідні Серця»

Літній людині з порушенням ходи потрібен не лише правильний засіб опори, а й хтось поруч, хто допоможе встати вночі, нагадає загальмувати ролятор і помітить, що тростина стала замалою. У пансіонатах «Рідні Серця» доглядальниці працюють цілодобово, тож мешканець не залишається сам на шляху до туалету чи під час пересадки з ліжка в крісло колісне.

Мешканців оглядають терапевт, психіатр, психотерапевт і реабілітолог. Реабілітолог допомагає підібрати засіб і навчити ним користуватися, а заняття з реабілітації після травм і тяжких захворювань, зокрема після переломів та інсульту, дають шанс поступово перейти від крісла до ходунків чи від ходунків до тростини. Ми доглядаємо людей з деменцією і приймаємо мешканців незалежно від типу наявних захворювань.

Якщо родина шукає місце для мами чи тата після операції на суглобі, можна розглянути пансіонат для літніх на лівому березі Києва, на Осокорках. Для тих, хто віддає перевагу заміській тиші й прогулянкам на свіжому повітрі, є філії в Київській області.

Решта умов однакова в усіх філіях:

• збалансоване харчування чотири рази на день;
• гігієнічний і косметичний догляд;
• дозвілля і заходи для мешканців;
• номери Комфорт+ (одномісні, з власним санвузлом, душем і телевізором), Комфорт (на 2-3 особи) і Стандарт (на 4-5 осіб);
• протипожежна система відповідно до стандартів ДСНС.

Мережа працює понад 15 років. Крім двох пансіонатів у Києві (Осокорки, вул. 55-а Садова, 84 і вул. Молодіжна, 5а), можна обрати будинок для людей похилого віку в Горенці, філії в селі Мила та смт Козин, у селі Слобода на Черкащині.

Родинам зі Сходу України зручніше відвідувати близьких ближче до дому, тому окремо працює пансіонат для людей похилого віку в Харкові.

Як отримати консультацію щодо догляду і вільних місць

Для мешканців, яким потрібна підтримка після інсульту чи перелому, варто розглянути й пансіонат з реабілітацією в Козині під Києвом. Розкажіть консультанту, чим людина зараз користується (тростиною, ходунками чи кріслом колісним) і що змінилося за останні місяці: так простіше підібрати номер і розпланувати допомогу з пересуванням.

Телефонуйте за номером (050) 838 74 24, консультації з 9:00 до 20:00, або залиште заявку на сайті. Консультанти допоможуть обрати філію, уточнять наявність місць і умови заселення.