Як змінити життєвий стиль із кардіостимулятором у похилому віці

Кардіостимулятор не робить людину похилого віку «хворою назавжди»: більшість звичних справ залишаються доступними, змінюються лише окремі правила побуту. Розповідаємо, як пройти перші тижні після імплантації, як поводитися з технікою, ліками й навантаженнями та які симптоми не можна пересиджувати вдома.

Що насправді змінюється після встановлення кардіостимулятора

Кардіостимулятор ставлять, коли власна провідна система серця не забезпечує достатньої частоти скорочень: при атріовентрикулярних блокадах, синдромі слабкості синусового вузла, деяких формах фібриляції передсердь з повільним ритмом. Пристрій складається з корпусу з батареєю та електронікою, який розміщують під шкірою нижче ключиці, і одного або кількох електродів, проведених через вену до камер серця. Він постійно «слухає» ритм і подає імпульс тільки тоді, коли серце скорочується рідше за запрограмовану межу.

Для літньої людини це часто означає, що зникають запаморочення, раптові падіння і слабкість, через які вона останні місяці боялася виходити з дому. Водночас родичі нерідко впадають в іншу крайність: забороняють підопічному готувати, користуватися телефоном, гуляти. Більшість таких заборон зайві. Реальні обмеження стосуються переважно перших тижнів після операції, роботи з окремими джерелами сильного електромагнітного поля та регулярного контролю пристрою.

Кардіостимулятор не лікує причину хвороби серця і не замінює ліки. Якщо в людини є гіпертонія, серцева недостатність чи фібриляція передсердь, призначене лікування зазвичай продовжують, а кардіолог коригує його вже з урахуванням роботи пристрою.

Перші тижні після імплантації: рука з боку операції

Електроди в перші тижні ще не прижилися до стінки серця. Різкі або широкі рухи рукою з боку імплантації можуть змістити електрод, і тоді стимуляція стає неефективною, а пацієнту доводиться робити повторне втручання. Тому в лікарняних пам'ятках для пацієнтів зазвичай радять кілька тижнів (часто йдеться про шість) не піднімати лікоть з боку пристрою вище рівня плеча і не носити цією рукою важке. Точний термін і допустиму вагу визначає лікар, який проводив операцію, і краще записати їх у виписку.

Повністю знерухомлювати руку теж не варто. У літніх людей через кілька тижнів бездіяльності плечовий суглоб може «застигнути», і потім відновлення рухливості займає більше часу, ніж загоєння рани. Невеликі рухи нижче рівня плеча, згинання в лікті, рухи кистю зазвичай дозволені з перших днів.

У побуті це виглядає так:

• сорочки, светри і кофти з ґудзиками або блискавкою спереду замість речей, які треба натягати через голову;
• посуд, ліки, рушники переставляються на рівень пояса чи грудей, щоб не тягнутися до верхніх полиць;
• сумки, пакети з продуктами, відро з водою носить хтось інший або людина бере їх протилежною рукою;
• вставати з ліжка чи крісла краще з опорою, при якій рука не піднімається вище плеча; ходунки і палиця тут підходять;
• розчісування, миття голови, вішання білизни на час відновлення бере на себе родич або доглядальниця.

Ремінь безпеки в автомобілі пристібати потрібно. Щоб він не тиснув на рану, під нього підкладають складений рушник або м'яку накладку. Чи можна самому сідати за кермо і коли саме, вирішує кардіолог: це залежить від причини, через яку ставили стимулятор, і від того, чи були непритомності.

Догляд за раною і ознаки інфекції

Розріз після імплантації невеликий, але під ним лежить металевий корпус, і інфекція в цій ділянці небезпечніша за звичайне запалення шкіри: вона може поширитися по електродах до серця. Тому рекомендації щодо рани варто виконувати буквально, навіть якщо вона виглядає спокійно.

Пов'язку не знімають і не міняють самостійно, доки цього не дозволить лікар. Коли знімати шви (якщо вони не розсмоктуються), теж скаже хірург, зазвичай це другий тиждень після операції. До повного загоєння рану тримають сухою: мити тіло губкою або під душем так, щоб вода не потрапляла на ділянку пристрою, якщо інше не сказав лікар. Лежати у ванні, ходити в басейн чи лазню до загоєння не можна. Кремами, мазями, спиртом рану самостійно не обробляють, присипки теж не наносять.

Одяг не повинен терти чи тиснути на ділянку під ключицею. Жінкам буває незручно з бретелькою бюстгальтера, яка проходить прямо по рані: її можна тимчасово підкласти м'якою серветкою або вибрати модель з іншим кроєм.

Окрема проблема в літньому віці: звичка чіпати, чухати або «перевіряти» пристрій через шкіру. У людей з деменцією це трапляється часто. Постійне прокручування корпусу може пошкодити або змістити електроди, тому за такою поведінкою треба уважно стежити і повідомити про неї кардіологу.

Негайно звернутися до лікаря, який проводив імплантацію, потрібно, якщо з'явилися:

• почервоніння, яке розширюється, набряк або гаряча на дотик шкіра над пристроєм;
• виділення з рани, особливо мутні або з неприємним запахом;
• біль, що посилюється, а не зменшується з кожним днем;
• розходження країв рани, витончення шкіри, крізь яку проступає корпус;
• підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість без іншої зрозумілої причини;
• синець, що швидко збільшується, або відчуття напруженої «подушки» під шкірою.

Невеликий синець і помірна чутливість у перші дні є звичайною реакцією, особливо якщо людина приймає антикоагулянти. Але оцінювати, чи це норма, має лікар, а не сусідка по палаті.

Контроль у кардіолога і перевірки кардіостимулятора

Після виписки пристрій перевіряють регулярно. Першу перевірку зазвичай призначають через кілька тижнів після імплантації, далі через кілька місяців, а потім як мінімум раз на рік. Графік у кожного свій, його вказують у виписці або в паспорті пристрою.

Перевірка безболісна. На шкіру над корпусом кладуть головку програматора, і лікар бачить заряд батареї, стан електродів, скільки часу серце працювало саме, а скільки під стимуляцією, чи були епізоди аритмії. За потреби параметри змінюють без повторної операції. Деякі сучасні моделі підтримують дистанційний моніторинг: дані передаються в клініку через домашній пристрій або застосунок, але очні візити це не завжди замінює.

Батарея розрахована на багато років, і момент заміни видно під час планових перевірок заздалегідь. Саме тому пропускати контрольні візити не варто, навіть коли людина почувається добре. Заміна корпусу з батареєю зазвичай є меншим втручанням, ніж первинна імплантація, бо електроди, якщо вони справні, залишають.

Родичам корисно мати під рукою кілька речей: копію виписки, дати наступних перевірок у календарі, телефон кабінету, де контролюють пристрій, і перелік ліків, які людина приймає зараз. Якщо літня людина живе в пансіонаті, ці документи варто передати медичному персоналу, щоб у разі погіршення стану черговий працівник одразу знав, куди телефонувати.

Паспорт кардіостимулятора: де зберігати і кому показувати

Після імплантації пацієнт отримує ідентифікаційну картку (її часто називають паспортом кардіостимулятора або європейською карткою пацієнта). У ній вказано модель пристрою та електродів, виробника, дату імплантації, режим стимуляції, клініку і лікаря. Для екстреної ситуації це критична інформація: лікарю швидкої або іншої лікарні не доведеться вгадувати, з яким пристроєм він має справу.

Картку носять із собою постійно, у гаманці чи разом з паспортом. Фото або скан корисно зберегти в телефоні пацієнта і в телефонах родичів. Показувати її потрібно перед будь-якою медичною процедурою: стоматологу, фізіотерапевту, хірургу, рентгенологу, лікарю, який призначає МРТ, а також на контролі безпеки в аеропорту. Втрачений паспорт можна відновити в клініці, де ставили пристрій.

Телефони, побутова техніка та інші джерела електромагнітного поля

Сучасні кардіостимулятори добре захищені від перешкод, і звичайна побутова техніка у справному стані проблем не створює. Мікрохвильова піч, пральна машина, телевізор, пилосос, фен, електрична бритва, комп'ютер використовуються як завжди. Ризик пов'язаний з потужними магнітами і сильними електромагнітними полями на дуже малій відстані від корпусу.

Мобільний телефон. Виробники кардіостимуляторів, зокрема Medtronic, радять тримати телефон на відстані щонайменше 15 сантиметрів від пристрою. На практиці це означає: не носити телефон у нагрудній кишені над стимулятором, під час розмови прикладати його до вуха з протилежного боку, а не класти на груди, коли людина дрімає з телефоном у руках. Магніти в деяких смартфонах і чохлах, у футлярах бездротових навушників і в самих навушниках теж краще тримати подалі від грудей.

Індукційна плита. Британський кардіологічний фонд (British Heart Foundation) рекомендує зберігати щонайменше 60 сантиметрів між індукційною конфоркою і кардіостимулятором. Готувати на такій плиті більшості людей можна, але не нахилятися низько над увімкненою конфоркою і не притулятися до неї грудьми. Якщо кухню тільки облаштовують, а літня людина багато готує сама, можна розглянути інший тип плити.

Ще кілька ситуацій, які варто знати:

• не класти магніти на груди і не носити їх у нагрудних кишенях; сюди ж належать великі колонки з сильними магнітами;
• не нахилятися над відкритим капотом автомобіля з працюючим двигуном;
• зварювальне обладнання, бензопили, промислові генератори обговорювати з лікарем окремо, якщо людина досі ними користується;
• прилади електростимуляції м'язів і обладнання для знеболення струмом (TENS) застосовувати лише після погодження з кардіологом.

Якщо поруч з якимось приладом з'явилися запаморочення, прискорене серцебиття чи відчуття «перебоїв», треба відійти від нього. Коли симптоми минають, пристрій найчастіше повертається до нормальної роботи, але про такий епізод слід повідомити лікарю, який контролює стимулятор.

Аеропорт, магазини і медичні обстеження

Рамки металошукачів в аеропорту і антикрадіжкові ворота в магазинах при звичайному проходженні пристрій не пошкоджують. Проходити їх треба звичайним кроком, не зупиняючись і не притуляючись до стійок. Корпус кардіостимулятора металевий, тож рамка може спрацювати: перед контролем варто показати паспорт пристрою і попередити співробітника. Якщо перевіряють ручним металошукачем, можна попросити не тримати його довго над ділянкою стимулятора або пройти особистий огляд.

Магнітно-резонансна томографія для людей з кардіостимулятором можлива лише за певних умов. Частина пристроїв має статус МРТ-сумісних (умовно сумісних), і навіть для них сумісною має бути вся система: і корпус, і електроди. Перед дослідженням кардіолог або спеціаліст з кардіостимуляції перевіряє модель, перепрограмовує пристрій на спеціальний режим, а після МРТ повертає звичайні налаштування. Самостійно записуватися на МРТ, не попередивши про стимулятор, не можна. Рентген, КТ, УЗД і мамографія зазвичай безпечні, проте лікаря треба попередити.

Під час операцій хірург має знати про кардіостимулятор заздалегідь: електрокоагуляція може впливати на роботу пристрою, тому інколи його налаштування змінюють перед втручанням. Стоматологу теж варто сказати, бо в кабінеті може використовуватися апаратура, що створює перешкоди.

Фізична активність у похилому віці з кардіостимулятором

Після загоєння рани рух стає важливою частиною відновлення. Стимулятор забезпечує мінімальну частоту серцевих скорочень, і багато моделей уміють підвищувати її під час навантаження, тому людина часто може ходити більше, ніж до операції.

Починати варто з того, що людина вже вміє: щоденні прогулянки в комфортному темпі, підйом сходами без поспіху, легка гімнастика сидячи. Тривалість і темп підбирають за самопочуттям: під час ходьби повинно вистачати дихання, щоб говорити реченнями. Якщо з'являються задишка, біль у грудях, запаморочення, ходьбу припиняють і повідомляють лікарю.

У перші тижні не підходять вправи з піднятими над головою руками, віджимання, підтягування, плавання, гантелі. Пізніше багато з цього повертається, але конкретні дозволи краще отримати від кардіолога. Контактних видів спорту і вправ, де можливий удар у ділянку пристрою, уникають і надалі. Ремені рюкзака, лямки сумки, що проходять над корпусом, теж краще переносити на інше плече.

Для людей, які довго лежали або мають наслідки інсульту, переломів, слабкість ніг, рух організовують під наглядом. Реабілітолог підбирає вправи так, щоб не навантажувати руку з боку імплантації і водночас зберегти сили та рівновагу. Падіння в літньому віці небезпечні самі по собі, а удар у ділянку стимулятора може пошкодити пристрій.

Харчування і ліки при кардіостимуляторі

Окремої «дієти для кардіостимулятора» не існує. Харчування визначається тими захворюваннями, через які людина потрапила до кардіолога. При серцевій недостатності та гіпертонії лікар зазвичай радить обмежувати сіль і стежити за кількістю рідини, при цукровому діабеті контролювати вуглеводи, при прийомі варфарину не змінювати різко кількість зелених листових овочів, бо це впливає на згортання крові.

Для більшості літніх людей працюють прості правила: регулярні прийоми їжі невеликими порціями, достатньо білка для відновлення після операції, овочі, крупи, мінімум ковбас, консервів і солоних закусок, у яких багато прихованої солі. Важке переїдання на ніч дає навантаження на серце і погіршує сон. Щодо кави та алкоголю варто запитати кардіолога: відповідь залежить від аритмії, ліків і загального стану.

Ліки після імплантації найчастіше залишаються ті ж, що й до неї, але лікар може змінити дози. Деякі препарати, які раніше обережно призначали через повільний пульс (наприклад, бета-блокатори), після встановлення стимулятора інколи стає можливим застосовувати в потрібних дозах, бо пристрій не дасть пульсу впасти нижче заданої межі. Якщо людина приймає антикоагулянти, перед операцією їх могли тимчасово змінити чи призупинити; коли відновлювати прийом, вирішує лікар, а не пацієнт.

Самостійно скасовувати, додавати чи замінювати препарати не можна. Корисно тримати актуальний список ліків з дозами разом із паспортом стимулятора і брати його на кожен прийом. Для людей, які плутають таблетки, допомагає таблетниця з відділеннями на тиждень, яку заповнює родич або медсестра.

Симптоми, за яких потрібна негайна допомога

Деякі ознаки свідчать про те, що стимулятор працює неправильно, змістився електрод або розвивається ускладнення. Їх не можна «перечікувати» до планового візиту.

• запаморочення, потемніння в очах, непритомність чи стан, близький до неї;
• задишка, яка з'явилася або посилилася, особливо в спокої чи лежачи;
• гикавка, що не минає, або ритмічні посмикування м'язів живота чи грудей: так може проявлятися стимуляція діафрагми при зміщенні електрода;
• набряки ніг, швидке збільшення ваги за кілька днів;
• пульс нижче частоти, яку лікар вказав як нижню межу для стимулятора;
• біль у грудях, сильне серцебиття, відчуття, що серце «зупиняється»;
• ознаки інфекції в ділянці рани, температура, озноб.

При непритомності, болю в грудях, вираженій задишці викликають швидку допомогу за номером 103 і показують бригаді паспорт пристрою. В інших випадках телефонують кардіологу або в центр, де ставили стимулятор, того ж дня.

Літній людині або доглядальниці варто заздалегідь навчитися рахувати пульс: на зап'ясті протягом повної хвилини, у стані спокою, бажано в один і той же час доби. Якщо в будинку є автоматичний тонометр, його показникам пульсу при аритміях не завжди можна довіряти, тому підрахунок вручну залишається надійнішим. Нижню межу частоти, на яку запрограмовано пристрій, лікар може вписати у виписку, і тоді родичам буде з чим порівнювати.

Переваги мережі будинків для людей похилого віку «Рідні Серця» для людей з кардіостимулятором

Після імплантації частина літніх людей не може кілька тижнів повноцінно обслуговувати себе: не підняти руку, щоб помити голову, не донести пакет, не перевдягнутися без допомоги. Якщо родичі працюють, а людина живе сама, саме в цей період зростає ризик падінь, пропущених ліків і непоміченої інфекції рани.

У мережі «Рідні Серця» доглядальниці працюють цілодобово, тож допомога з одягом, гігієною, пересуванням є в будь-який час, а зміни в самопочутті помічають одразу. Мешканців оглядає терапевт, а за потреби психіатр, психотерапевт і реабілітолог, які дають рекомендації щодо режиму та навантажень. Реабілітолог допомагає повертати рухливість обережно, з урахуванням обмежень для руки з боку пристрою. Харчування збалансоване, чотириразове, що зручно для тих, кому лікар радить їсти частіше і меншими порціями. Окремо виконується гігієнічний і косметичний догляд.

Мережа працює понад 15 років і приймає людей незалежно від типу наявних захворювань, зокрема після травм і тяжких хвороб, а також людей з деменцією. Будинки обладнані протипожежною системою відповідно до стандартів ДСНС, для мешканців проводяться дозвіллєві заходи.

Якщо важливо, щоб людина жила недалеко від клініки, де їй ставили стимулятор і де проходять перевірки, можна обрати пансіонат для літніх на правому березі Києва на вулиці Молодіжній, 5а.

Для мешканців лівобережжя зручніший будинок для людей похилого віку на Осокорках, розташований на вулиці 55-й Садовій, 84.

Тим, хто після операції хоче для близької людини тиші та прогулянок на свіжому повітрі, підійде пансіонат у Горенці під Києвом. Філії також працюють у селі Мила і смт Козин Київської області та в селі Слобода на Черкащині.

Родинам зі Сходу країни варто звернути увагу на будинок для літніх людей у Харкові, де діють ті самі умови догляду.

Номери є трьох категорій: Комфорт+ (одномісний, з власним санвузлом, душем і телевізором), Комфорт (на 2-3 особи) та Стандарт (на 4-5 осіб). Для людини, якій після операції потрібен спокій і окремий душ, частіше обирають одномісний номер.

Щоб дізнатися про вільні місця і підібрати філію поруч з вашою клінікою, телефонуйте за номером (050) 838 74 24 з 9:00 до 20:00 або залиште заявку на сайті. Консультанти розкажуть про умови проживання, допоможуть обрати тип номера і пояснять, які документи підготувати перед заселенням.