Для людини з деменцією переїзд у нову кімнату означає незнайомі двері, інше світло і речі не на своїх місцях. Від того, як облаштований простір, залежить, чи зможе вона сама знайти туалет уночі, впізнати свою шафу і не злякатися власного відображення.
Чому нова кімната дається людині з деменцією так важко
При деменції страждає не тільки пам'ять. Змінюється сприйняття: людині важче оцінити відстань, відрізнити предмет від фону, зрозуміти, де закінчується підлога і починається стіна. Темна смуга на підлозі може здатися сходинкою або ямою, блискуча плитка виглядає мокрою, а халат на гачку в напівтемряві нагадує людину, що стоїть у кутку.
У власному домі багато дій виконуються «на автоматі». У новому приміщенні ця опора зникає, і людина змушена щоразу заново розбиратися в обстановці, на що в неї вже немає ресурсу. Звідси тривога, прохання «піти додому», нічні блукання.
Добре облаштована кімната не зупиняє хворобу, але знімає частину зайвих труднощів. Коли туалет видно з ліжка, а на шухляді з білизною наклеєно малюнок, людина довше справляється сама.
Світло: рівне, без різких тіней і відблисків
Краще кілька джерел світла, ніж одна яскрава лампа під стелею. Одна люстра дає різкі тіні в кутах і під меблями, які людина може сприйняти як дірку в підлозі. Загальне світло доповнюють настільною лампою біля ліжка, підсвіткою біля шафи і біля дверей.
Відблиски створюють не менше проблем, ніж тіні. Глянцева підлога, лакований стіл, скло на картинах відбивають лампу або сонце, і людина бачить «калюжу» чи сліпучу пляму. Якщо замінити покриття неможливо, допомагають матова скатертина або інше розташування світильника.
Природне світло вдень корисне: воно допомагає організму відрізняти день від ночі, що впливає на сон. Увечері вікна зашторюють, щойно стемніє: у темному вікні відбивається кімната, і людина може вирішити, що за склом хтось стоїть.
Уночі потрібен нічник. Слабке світло біля ліжка і вздовж шляху до туалету дозволяє встати, не вмикаючи верхнє світло і не спотикаючись у темряві. Зручні світильники з датчиком руху: вони вмикаються, коли людина опускає ноги з ліжка.
Колір і контраст, щоб предмети було видно
Людині з деменцією буває складно відрізнити білий унітаз від білої плитки, світлі поручні від світлої стіни, білу тарілку від білої скатертини. Предмет є, але мозок його не виділяє, і контрастний колір тут допомагає краще за пояснення.
У ванній і туалеті контраст найбільше впливає на самостійність. Кольорове сидіння унітаза, наприклад синє або темно-червоне на тлі світлої сантехніки, помітно полегшує орієнтацію. Поручні, тримачі для рушників і рулон паперу теж краще мати кольоровими. Двері туалету можна пофарбувати або позначити так, щоб вони відрізнялися від інших.
У кімнаті контраст потрібен між підлогою і стінами, між ліжком і підлогою, між кріслом і тлом за ним. Якщо постільна білизна того ж кольору, що й килим, людина може промахнутися, сідаючи на край ліжка. Ковдра або покривало іншого тону дає чіткий орієнтир.
За столом діє те саме правило. Їжа на однотонній тарілці, яка контрастує зі скатертиною, помітніша. Якщо людина почала залишати половину порції, іноді причина в тому, що вона просто не бачить їжу на світлій тарілці.
Водночас контраст не повинен вводити в оману. Темний килимок на світлій підлозі може здатися ямою, і людина почне його обходити або переступати. Підлогу краще робити однотонною, матовою, без різких переходів кольору між кімнатами. Зелені й сині відтінки підлоги інколи сприймаються як трава або вода.
Дзеркала, візерунки та інші речі, що можуть лякати
На пізніших стадіях деменції людина може не впізнавати себе в дзеркалі. Вона бачить у кімнаті «чужу людину» і лякається. Якщо таке трапилося, дзеркало знімають або завішують тканиною. Робити це наперед не обов'язково: багато людей ще довго впізнають себе і користуються дзеркалом, коли причісуються.
Строкаті шпалери, смугасті штори, килими з великим візерунком утомлюють зір і можуть «рухатися» в сприйнятті людини. Спокійні однотонні поверхні або дрібний класичний малюнок на текстилі сприймаються легше.
Варто подивитися на кімнату з ліжка, особливо ввечері. Одяг на спинці стільця, пальто на вішаку, статуетки, тіні від гілок за вікном можуть складатися в силуети. Телевізор теж буває джерелом страху, якщо людина сприймає події на екрані як реальні.
Знайомі речі, фото і підписи для орієнтації
Знайомі предмети допомагають відчути, що ця кімната «моя». Улюблений плед, подушка, настільна лампа, кілька фотографій у рамках, ікона, якщо людина віруюча, годинник, що стояв удома. Їх кладуть на видноті й щоразу на те саме місце.
Фотографії краще підбирати з тих років, які людина пам'ятає найкраще. Часто це молодість і перші роки сімейного життя. На звороті або на рамці можна підписати, хто зображений: це допоможе персоналу і родичам розмовляти з людиною про її життя.
Підписи на дверях і шухлядах працюють, поки людина ще читає. Великі літери, контрастний колір, слово і поруч картинка: «Білизна» з малюнком сорочки, «Туалет» зі схематичним зображенням унітаза. Табличку розміщують трохи нижче за звичайний рівень очей, бо літні люди часто дивляться вниз. На дверях кімнати можна повісити ім'я та фото людини або знайомий предмет, за яким вона впізнає «свої» двері в коридорі.
Годинник з великими цифрами, що показує не тільки час, а й день тижня та дату, знімає частину повторюваних запитань «Який сьогодні день?» і допомагає не плутати ранок з вечором. Електронні моделі з написом «ранок», «день», «вечір», «ніч» зручні для тих, хто вже не розбирається в стрілках.
Безпека: ліки, гострі предмети, плита, вікна і двері
Людина з деменцією може не пам'ятати, чи прийняла таблетку, і випити її ще раз. Може переплутати засіб для миття посуду з напоєм, а крем із їжею. Тому ліки, побутова хімія, засоби для догляду і алкоголь мають зберігатися поза її досяжністю, бажано під замком. Як зберігаються і видаються препарати в пансіонаті, родина уточнює під час укладання договору.
Гострі ножиці, ножі, бритви, швейні голки забирають або ховають. Інколи досить замінити небезпечну річ безпечнішою, наприклад звичайну бритву електричною. Обігрівачі, праски й чайники в кімнаті створюють ризик опіку.
Удома окремо продумують кухню. Людина може ввімкнути газ і забути про нього, тому ставлять блокування ручок плити, газові та димові датчики. Часті такі епізоди означають, що жити самостійно вже небезпечно.
Вікна мають відчинятися на провітрювання, але не настіж, особливо на верхніх поверхах. Для цього ставлять обмежувачі відкривання або ручки з ключем. Замки в туалеті та ванній варто зняти або замінити на такі, що відчиняються ззовні: людина може зачинитися і не зуміти відкрити двері.
Як запобігти падінням
Падіння для літньої людини з деменцією небезпечне ще й тим, що вона може не розповісти про біль, а перелом помітять не відразу. Причин зазвичай кілька: непевна хода, ліки, що впливають на тиск і рівновагу, поспіх до туалету вночі.
Ось що варто перевірити в кімнаті:
- прибрати дрібні килимки та доріжки, особливо з загнутими краями;
- сховати дроти від ламп, зарядок і телевізора під плінтус або закріпити вздовж стіни;
- звільнити прохід від ліжка до дверей і до туалету;
- встановити поручні біля унітаза, у душі та, за потреби, вздовж стіни в коридорі;
- підібрати висоту ліжка так, щоб людина, сидячи на краю, ставила ступні повністю на підлогу, а коліна були приблизно під прямим кутом;
- поставити стійке крісло з підлокітниками, з якого легко встати, спираючись на руки;
- замінити розтоптані капці на взуття з закритою п'ятою і нековзкою підошвою.
Бортики на ліжку бувають потрібні лежачій людині, але та, що ще ходить, може спробувати через них перелізти і впасти з більшої висоти. Інколи безпечніше знизити ліжко і покласти поруч м'який мат; рішення ухвалюють разом з лікарем і доглядальницями.
Після будь-якого падіння варто уважно спостерігати за людиною наступну добу. Якщо з'явилися сильний біль, неприродне положення ноги, неможливість встати, сплутаність свідомості, що наростає, блювання після удару головою, потрібно викликати швидку за номером 103.
Блукання: як зробити шлях безпечним
Блукання часто має причину. Людина шукає туалет і не знаходить його, хоче «піти на роботу» чи «забрати дітей зі школи», нудьгує, відчуває біль або тривогу. Коли зрозуміло, що штовхає її до дверей, можна відповісти на цю потребу.
Удома на вхідні двері ставлять датчик відкривання або дзвіночок, які повідомляють, що людина виходить. У кишеню одягу або на браслет кладуть картку з ім'ям, діагнозом і телефоном родичів.
Ходіння саме по собі не шкідливе, тому краще дати людині безпечний маршрут: коридор без перешкод, з місцями, де можна присісти, огороджене подвір'я чи сад. Денні прогулянки на свіжому повітрі допомагають витратити енергію, і вночі людина спить спокійніше. Обираючи заклад, варто запитати, як там організовані прогулянки і що робить персонал, якщо мешканець намагається вийти сам.
Шум і порядок у шафі
Людині з деменцією важко відфільтрувати звуки. Телевізор, радіо, розмова в коридорі й шум пральної машини одночасно перетворюються на хаос, від якого вона дратується або тривожиться. Техніку вимикають, коли ніхто не дивиться і не слухає. Штори і м'які покривала гасять частину відлуння. Якщо людина користується слуховим апаратом, варто перевірити, чи він працює і чи не потрібна заміна батарейок.
Повна шафа заважає людині вдягнутися самостійно. Коли на полиці двадцять светрів, вибрати один стає непосильним завданням, і людина або вдягає три одночасно, або взагалі не вдягається. У шафі залишають невеликий набір сезонного одягу, решту зберігають в іншому місці і час від часу міняють. Одяг на день можна викласти на стілець у тому порядку, в якому його вдягають. Речі на гумці чи з великими ґудзиками людина довше вдягає сама, ніж одяг з дрібними застібками.
Як родина може підготувати особисті речі для кімнати в пансіонаті
Перед переїздом варто дізнатися, який номер планують, скільки в ньому сусідів і скільки місця на одну людину. Від цього залежить, що можна взяти: в одномісній кімнаті вміститься крісло з дому, у багатомісній доведеться обмежитися полицею та тумбочкою. Коли родина обирає пансіонати для людей з деменцією, корисно приїхати подивитися кімнату заздалегідь і сфотографувати її, щоб удома спланувати, що куди стане.
Що зазвичай беруть з собою:
- одяг на поточний сезон у невеликій кількості, зручне взуття і капці з задником;
- улюблений плед, подушку або покривало;
- 3-5 фотографій у легких рамках без скла або з пластиком замість скла;
- годинник з датою і днем тижня, якщо людина вже ним користувалася;
- окуляри, слуховий апарат, зубні протези з контейнером;
- дрібну річ для заспокоєння рук: чотки, клубок пряжі, хустку, улюблену книжку чи журнал.
Одяг і особисті речі варто підписати: нашити бирку або написати прізвище незмивним маркером. У спільній пральні речі можуть переплутати, а сама людина не завжди впізнає свою кофту.
Не варто привозити цінні прикраси, великі суми грошей, документи в оригіналі, які людина може загубити чи сховати. Перелік призначених ліків і рекомендації лікаря входять до документів для поселення, а порядок передачі самих препаратів уточнюють у персоналу. Залишати запас таблеток у тумбочці не варто.
Персоналу варто розповісти про звички людини. О котрій вона звикла прокидатися, чи п'є чай перед сном, якою рукою тримає ложку, як її називали вдома, що її заспокоює і що дратує, про що вона любить говорити. Перед поселенням у «Рідних Серцях» родину просять описати орієнтацію, поведінку, сон і самообслуговування близької людини. Чим детальніші ці відомості, тим легше доглядальницям зробити день схожим на звичний.
Перші тижні людина може часто питати, де вона, і проситися додому. Допомагає, коли родичі приходять у погоджений з персоналом час, приносять знайомі речі поступово і не обіцяють «забрати завтра», якщо цього не планують. Наприклад, у пансіонаті мережі, що працює як будинок для літніх людей на правому березі Києва, відвідування родичів передбачені, а розпорядок дня містить прогулянку або дозвілля з 16:00 до 17:30, тож візит зручно планувати на цей час і погуляти разом.
Переваги мережі будинків для людей похилого віку «Рідні Серця»
Пансіонати мережі приймають людей з деменцією та порушеннями пам'яті, а також людей після інсульту, яким потрібен щоденний догляд. Доглядальниці працюють цілодобово і допомагають з харчуванням, одяганням, гігієною та пересуванням, зокрема лежачим і маломобільним мешканцям. Мешканців оглядають і дають рекомендації терапевт, психіатр і психотерапевт. Пансіонат не замінює стаціонарного лікування, але забезпечує нагляд і допомогу в побуті.
- Пансіонати в Києві (лівий і правий берег), Київській області (с. Мила, с. Горенка, смт Козин), Черкаській області (с. Слобода) та Харкові.
- Номери Комфорт+ (одномісні, з власним санвузлом і душем), Комфорт (2-3-місні) і Стандарт (4-5-місні), з меблями і телевізором.
- Чотириразове харчування: сніданок, обід, полуденок і вечеря, раціон коригують з урахуванням стану здоров'я і рекомендацій лікаря.
- Гігієнічний і косметичний догляд, прогулянки та дозвілля за розпорядком.
- Короткострокове або постійне проживання, терміни й вартість тимчасового перебування узгоджують заздалегідь.
Вартість на сайті починається від 12 000 грн на місяць, точну суму для конкретного пансіонату називає менеджер. Родичі можуть відвідувати близьких і телефонувати їм. Мережа працює понад 15 років.
Щоб дізнатися про вільні місця, вартість і умови для людини з порушенням пам'яті, зателефонуйте за номером (050) 838 74 24 (також Viber, Telegram, WhatsApp) щодня з 8:00 до 22:00 або залиште заявку на сайті. Консультанти допоможуть підібрати пансіонат і розкажуть, які документи підготувати до поселення.






