Хоспіс і пансіонат часто плутають, хоча вони вирішують різні завдання: хоспіс контролює біль та інші симптоми тяжкої хвороби, пансіонат забезпечує щоденний догляд і безпечний побут. Від того, що саме зараз потрібно літній людині у Харкові, залежить і місце, і порядок дій для родини.
Хоспіс і пансіонат: у чому принципова різниця
Хоспіс є медичним закладом або відділенням, де надають паліативну допомогу. Туди потрапляють люди з тяжкими невиліковними захворюваннями, коли лікування, спрямоване на одужання, вже не дає результату або від нього відмовилися, а на перший план виходять біль, задишка, нудота, слабкість, тривога. Персонал хоспісу складається з лікарів і медичних сестер, які вміють підбирати знеболення, зокрема наркотичними препаратами, налаштовувати кисневу підтримку, працювати з пролежнями та іншими ускладненнями. Частина пацієнтів перебуває там у останні тижні або місяці життя, і завдання команди в цей період полягає в тому, щоб людина не страждала і поруч могли бути рідні.
Пансіонат для літніх людей працює з іншим запитом. Людина в нього переїжджає, бо їй важко жити самостійно: вона може забути вимкнути плиту, погано ходить, не готує собі їжу, плутає ліки або просто довго залишається сама. Основу роботи пансіонату становить побутовий догляд: допомога з гігієною та одяганням, регулярне харчування, нагляд удень і вночі, прогулянки, спілкування з іншими мешканцями. Лікар може оглядати людину й давати рекомендації, але пансіонат не є лікарнею і не замінює стаціонарного лікування.
Простіше кажучи, у хоспісі головне питання звучить так: «Як полегшити симптоми хвороби?» У пансіонаті інше: «Як прожити кожен день безпечно і з гідністю, якщо сил на самостійне життя вже не вистачає?» Буває, що людині потрібна відповідь на обидва питання одночасно, і про такі ситуації йдеться нижче.
Що таке паліативна допомога і чому вона не тільки про останні дні
Паліативна допомога спрямована на полегшення страждань людини з тяжкою хворобою, яка загрожує життю або обмежує його тривалість. Її надають при онкологічних захворюваннях пізніх стадій, тяжкій серцевій чи дихальній недостатності, наслідках тяжкого інсульту, захворюваннях нервової системи, що прогресують, та в інших станах, коли одужання не очікується.
Поширена помилка: вважати, що звертатися до паліативної служби треба лише тоді, коли людині лишилися лічені дні. Насправді контроль болю, задишки, безсоння, допомога з харчуванням і психологічна підтримка можуть бути потрібні місяцями. Чим раніше лікар оцінить потреби пацієнта, тим менше буде ситуацій, коли родина вночі не знає, як зупинити біль, і викликає швидку.
Паліативна допомога охоплює й близьких. Медики пояснюють родині, як перевертати лежачу людину, як доглядати шкіру, як годувати, коли ковтання порушене, на які зміни стану звертати увагу. Для багатьох сімей саме таке навчання знімає частину страху перед доглядом.
Паліативна допомога за програмою медичних гарантій
В Україні паліативна допомога входить до Програми медичних гарантій, тому в закладах, які уклали договір з Національною службою здоров'я України (НСЗУ), пацієнт отримує її безоплатно. НСЗУ оплачує два основні формати: стаціонарну паліативну допомогу і мобільну, яку надають за місцем перебування пацієнта.
Стаціонарна допомога означає, що людину госпіталізують до хоспісу або паліативного відділення лікарні. Там вона під цілодобовим медичним наглядом, отримує знеболення та симптоматичне лікування. Такий формат обирають, коли симптоми важко контролювати вдома, коли потрібні процедури, які можна виконати лише в медичному закладі, або коли родина фізично не може забезпечити догляд.
Мобільна паліативна допомога працює інакше: мультидисциплінарна команда приїжджає до пацієнта, а між візитами підтримує зв'язок телефоном або іншими засобами. За інформацією МОЗ та НСЗУ, у межах програми пацієнтові гарантовані, зокрема, такі послуги:
- оцінка, лікування і контроль хронічного болю, знеболення на всіх етапах;
- оцінка психоемоційного стану і психологічна допомога;
- киснева та респіраторна підтримка, визначення потреби в ній;
- лікарські засоби з Національного переліку, зокрема наркотичні, за рецептом;
- забезпечення асистивними засобами, наприклад кріслом колісним чи милицями;
- навчання родичів або доглядачів догляду за тяжкохворою людиною.
Періодичність візитів і точний обсяг послуг визначають вимоги програми на поточний рік та індивідуальний план допомоги, тому ці деталі краще уточнити безпосередньо в закладі, який братиме пацієнта під нагляд. Дізнатися, які заклади у вашому місті мають договір на паліативні пакети, можна на сайті НСЗУ (розділ з даними про укладені договори) або через контакт-центр НСЗУ за номером 16-77.
Як отримати направлення через сімейного лікаря
Безоплатна паліативна допомога за програмою надається за направленням. Видає його лікар первинної ланки, тобто сімейний лікар, терапевт, з яким у людини підписана декларація, або лікуючий лікар, наприклад онколог чи невролог. Ще один шлях: переведення з іншого медичного закладу чи відділення під нагляд паліативної служби, якщо людина вже лежить у лікарні.
Порядок дій для родини зазвичай такий:
- Записатися до сімейного лікаря або викликати його додому, якщо людина не може прийти сама. Взяти з собою виписки, висновки фахівців, результати обстежень, перелік ліків, які людина приймає зараз.
- Описати лікарю, що змінилося: як часто болить, чи допомагають поточні знеболювальні, чи є задишка, скільки часу людина проводить у ліжку, чи їсть і п'є.
- Попросити оцінити, чи відповідає стан критеріям паліативної допомоги, і обговорити формат: стаціонар чи мобільна служба.
- Отримати електронне направлення і звернутися до закладу, який має договір з НСЗУ на відповідний пакет.
Якщо людину виписують з лікарні, питання про паліативну допомогу краще поставити ще до виписки. Тоді лікуючий лікар може оформити направлення одразу, і родина не залишиться вдома з тяжкохворим пацієнтом без плану.
Сімейний лікар і сам має надавати базову паліативну допомогу: оцінювати стан і біль, виписувати рецепти на знеболювальні, зокрема наркотичні, лікувати супутні симптоми, консультувати доглядачів. Тому навіть якщо до спеціалізованої служби ще рано, звернення до сімейного лікаря корисне.
Ознаки того, що потрібен хоспіс або паліативна служба
Остаточно оцінює стан лікар, але є ситуації, коли родині варто ініціювати цю розмову, а не чекати, поки її почне хтось інший:
- біль повертається, незважаючи на прийом призначених ліків, або знеболювальні діють дедалі коротше;
- з'явилася задишка в спокої, людині потрібен кисень;
- встановлено діагноз невиліковної хвороби, що прогресує, а лікування, спрямоване на одужання, припинили;
- людина швидко втрачає вагу, майже не їсть, порушене ковтання;
- більшу частину доби вона лежить і слабшає з тижня в тиждень;
- за останні місяці кілька разів довелося викликати швидку або госпіталізувати через загострення тієї самої хвороби.
Окремо варто сказати про раптові зміни. Різкий біль у грудях, ознаки інсульту (перекошене обличчя, порушення мови, слабкість в руці чи нозі з одного боку), сильна кровотеча, втрата свідомості потребують виклику 103, незалежно від того, де перебуває людина і чи є в неї паліативний статус.
Коли достатньо пансіонату
Багатьом літнім людям не потрібен хоспіс, хоча вони й мають хронічні хвороби. Гіпертонія, діабет, артроз, наслідки перенесеного інсульту без гострих ускладнень, початкова або помірна деменція, загальна слабкість після тривалої хвороби контролюються звичайним лікуванням, призначеним лікарем. Проблема таких людей не в симптомах, які неможливо зняти вдома, а в тому, що поруч немає кому допомогти встати, помитися, вчасно поїсти й прийняти таблетки.
Пансіонат доречний, коли людина:
- не може безпечно залишатися сама протягом дня або ночі;
- потребує допомоги з гігієною, одяганням, пересуванням, зокрема лежача або маломобільна;
- має порушення пам'яті і може загубитися, забути про їжу чи ліки;
- після виписки з лікарні потребує щоденного догляду, а родичі працюють або живуть в іншому місті;
- страждає від самотності, і її стан погіршується через відсутність спілкування.
Для родини з Харкова практичне значення має розташування: якщо будинок для літніх людей у Харкові знаходиться в межах міста, рідні можуть приїжджати частіше і швидше реагувати, якщо стан близького зміниться. Тимчасове проживання теж буває виходом: наприклад, на час відпустки доглядача або на період після лікарні, поки родина вирішує, як бути далі.
Слід розуміти і межі пансіонату. Якщо людині потрібні постійні внутрішньовенні процедури, цілодобовий моніторинг життєвих показників чи щогодинне коригування знеболення, цим має займатися медичний заклад.
Пансіонат і мобільна паліативна служба: чи можна поєднати
Між цими форматами немає жорсткої межі. Літня людина може жити в пансіонаті, отримувати там щоденний догляд, харчування, допомогу з гігієною, а медичний бік тяжкої хвороби контролювати разом із сімейним лікарем і, за потреби, з мобільною паліативною командою.
Програма медичних гарантій передбачає, що мобільну паліативну допомогу надають за місцем перебування пацієнта. Водночас чи виїжджає конкретна команда до приватного пансіонату, залежить від закладу, з яким укладено договір, його території обслуговування та організаційних можливостей. Тому до переїзду або одразу після нього корисно:
- з'ясувати, чи збережеться декларація з сімейним лікарем і чи зможе він консультувати людину за новою адресою;
- запитати в закладу, що надає мобільну паліативну допомогу, чи обслуговує він адресу пансіонату;
- домовитися, хто буде зберігати призначені препарати і як персонал пансіонату дотримуватиметься схеми прийому, рекомендованої лікарем;
- обмінятися контактами між родиною, пансіонатом і медиками, щоб у разі погіршення всі знали, кому телефонувати.
Таке поєднання підходить, наприклад, людині з онкологічним захворюванням, у якої біль добре контролюється таблетками, але вона вже не може жити сама. Їй не потрібна лікарняна палата, натомість потрібні доглядальниці поруч, регулярна їжа і можливість поговорити з кимось увечері. Якщо симптоми посиляться і лікар вирішить, що потрібен стаціонар, родина разом із лікарем організує переведення.
Як ухвалити рішення: питання до лікаря і до себе
Рішення про хоспіс чи пансіонат рідко буває простим, особливо коли людина ще недавно жила самостійно. Розмова з лікарем буде продуктивнішою, якщо підготувати конкретні питання:
- Чи можна контролювати симптоми без постійного медичного нагляду?
- Які зміни стану означатимуть, що потрібна госпіталізація?
- Чи відповідає людина критеріям паліативної допомоги вже зараз?
- Хто буде виписувати рецепти на знеболювальні після переїзду?
Не менш важлива думка самої людини, якщо вона може її висловити. Хтось хоче залишатися серед людей і мати власну кімнату, хтось боїться лікарні. Варто також тверезо оцінити сили родини: якщо доглядач не спить ночами і сам починає хворіти, це теж аргумент на користь зміни формату догляду.
Рішення можна переглядати. Людина, яка переїхала до пансіонату після інсульту, згодом може потребувати паліативної допомоги, а хтось, кого направили на паліатив, на певний час стабілізується. Важливо, щоб і родина, і пансіонат, і лікар знали про зміни стану вчасно.
Переваги мережі будинків для людей похилого віку «Рідні Серця»
«Рідні Серця» є мережею пансіонатів у Києві, Київській області, Черкаській області та Харкові з досвідом понад 15 років. Харківський пансіонат розташований за адресою вул. Академіка Філіпова, 8/1. Ми не є хоспісом і не надаємо стаціонарного лікування, наше завдання полягає в щоденному догляді, який дозволяє літній людині жити спокійно, коли самостійно це вже складно.
Для родини, яка шукає приватний пансіонат для людей похилого віку, мають значення такі умови:
- цілодобовий догляд 24/7: доглядальниці допомагають з харчуванням, одяганням, гігієною, пересуванням, зокрема лежачим і маломобільним мешканцям;
- 4-разове харчування (сніданок, обід, полуденок, вечеря), раціон коригують з урахуванням стану здоров'я і рекомендацій лікаря;
- огляд і рекомендації терапевта, психіатра, психотерапевта;
- прийом людей з деменцією і порушеннями пам'яті, а також після інсульту, якщо потрібен щоденний догляд;
- прогулянки та дозвілля за розпорядком дня, гігієнічний і косметичний догляд.
Проживання може бути короткостроковим або постійним, терміни та вартість тимчасового перебування узгоджують заздалегідь. Вартість на сайті вказана від 12 000 грн на місяць, точну суму для конкретного пансіонату називає менеджер. Родичі можуть відвідувати близьких і телефонувати їм, час візиту узгоджують з персоналом. Для поселення знадобляться документ, що посвідчує особу, медичні виписки за наявності, перелік призначених ліків і рекомендації лікаря, остаточний перелік уточнюють при укладанні договору. Перед поселенням людини з деменцією родину просять описати її орієнтацію, поведінку, сон і рівень самообслуговування, щоб персонал був готовий до її потреб.
Консультація щодо поселення
Якщо ви вирішуєте, чи підійде вашому близькому пансіонат у Харкові або іншому місті, зателефонуйте за номером (050) 838 74 24 (також Viber, Telegram, WhatsApp) щодня з 8:00 до 22:00 або залиште заявку на сайті. Консультанти допоможуть підібрати пансіонат, уточнять вільні місця і вартість.






